Archive

11 Nov

Контурна пластика за і проти

Суть контурної пластики полягає в заповненні зморшок за допомогою наповнювачів, так званих філерів. Це також дозволяє скоректувати форму та контури обличчя. І найголовніше це те, що метод є мало травматичним і дає максимально швидкий результат. Не потрібно затрачати час на довгу реабілітацію, як після пластичних операцій. До того ж, контурна пластика дозволяє надовго відстрочити або й взагалі уникнути потреби у хірургічному втручанні. Історія розвитку Перші в історії спроби ввести певні заповнювачі у шкіру були проведені ще у 1893 році. В цьому випадку застосовувалася власна жирова тканина. Її вилучали з косметично незначимих ділянок шкіри і вводили в місця шрамів. Таким був прототип сучасних філерів. На початку ХХ століття спробували використати парафін, але спроби були безрезультатними, оскільки цей матеріал абсолютно непридатний для подібних процедур. У 1962 році робили спроби ввести рідкий силікон, однак він мігрував по всьому тілу і, зрештою, все закінчувалося відторгненням. У 1981 вже застосовувалися препарати на основі колагену, однак це часом викликало алергічні реакції та призводило до розвитку автоімунних захворювань. Таким чином, описані методики не набули практичного застосування. Паралельно з вище згаданими пошуками з 1034 року проводились дослідження властивостей гіалуронової кислоти. Її виділив К. Меєр зі скловидного тіла ока корови. І хоч ця структура була повна недоліків, все ж походження назви бере початок з цих днів. Пізніше, в 1955 було здійснено біосинтез чистої речовини, яку згодом протестували на тваринах та довели її лікувальні властивості. Це дало початок новим ін’єкційним методикам у багатьох галузях, серед яких травматологія, ревматологія, косметологія. Показання та протипоказання Завдяки можливостям, які надає процедура контурної пластики, можна здійснити наступні корекції: Усунути зморшки на обличчі та шиї Здійснити корекцію контуру лиця Зробити більш виразними вилиці Скорегувати форму підборіддя Збільшити розмір губ або ж здійснити корекцію форми Змінити величину та контури носа. І хоч контурна пластика не є хірургічним втручанням, все ж існують певні застереження щодо виконання цієї процедури. В медичній практиці прийнято розрізняти абсолютні та відносні протипоказання. Якщо абсолютні повністю унеможливлюють проведення процедури, то питання щодо відносних протипоказань вирішується індивідуально. В деяких випадках втручання відтерміновують, або ж проводять із додатковим застосуванням певних препаратів чи під спостереженням лікаря. До абсолютних протипоказань відносяться: запальні процеси на шкірі обличчя; гострі інфекції; вагітність та період годування грудьми; гемофілія та інші гематологічні захворювання; епілепсія; онкологічні захворювання; підвищення чутливості до препарату, що вводиться, або ж до його компонентів; неповноліття. Відносні протипоказання: стан після пластичної операції на обличчі (перші 3 місяці); хронічні захворювання в стадії загострення; патологія імунної системи; надто тонка чи атрофічна шкіра; системні захворювання; прийом препаратів, що впливають на згортання крові. Суть методу та процедура проведення Загалом контурна пластика дає можливість корегувати вікові зміни та незначні недоліки форми обличчя. Виконується за допомогою наповнювачів, які власне і зменшують глибину зморшок, носогубних складок або ж надають об’єму певних ділянок. Залежно від мети процедури філери вводять поверхнево або ж всередину шкіри на різну глибину. Найпоширенішими місцями застосування цього виду косметологічних послуг є губи та ніс. Контурна пластика губ застосовується при бажанні клієнтки збільшити губи, при асиметрії губ чи для розгладження мімічних зморшок навколо губ. Що стосується контурної пластики носа, то вона стала справжнім відкриттям та чудовою альтернативою ринопластиці. З її допомогою можна вирівняти асиметрію, усунути горбинку чи змінити форму кінчика носа. І найголовніше це те, що після процедури немає жодних швів, набряків та рубців. Також популярною є процедура заповнення носослізної борозни. З віком вміст жирової тканини в цій області зменшується, складка заглиблюється і це надає вигляду втомленості. Найбільш оптимальний вихід з цієї ситуації – заповнити носослізну борозну філером. Контурна пластика є цілком безпечним методом корекції зовнішності. Перед початком процедури шкіру очищують, обробляють дезінфікуючими засобами та позначають місця введення філера. Далі ділянку шкіри знеболюють або за допомогою введення анестетика, або нанесенням знеболювального крему. Наступним етапом є безпосередньо введення препарату. Лікар індивідуально для кожного визначає методику введення та необхідну кількість речовини. Препарат рівномірно розприділяють у зоні введення і повторно обробляють шкіру дезінфікуючим розчином. Зазвичай після процедури практично непомітно слідів введення. У поодиноких випадках можливе почервоніння, незначний набряк чи навіть утворення синців, що обумовлено індивідуальними особливостями шкіри. Після проведення контурної пластики слід дотримуватися наступних рекомендацій: не торкатися та не масажувати місце ін’єкції протягом двох днів не використовувати декоративну косметику уникати попадання прямих сонячних променів дотримуватись додаткових рекомендацій, які надав лікар. Переваги безпечність методу та препаратів; мінімальна травматичність; можливість одночасної корекції кількох ділянок; практично відсутній період реабілітації; можливість поєднання з іншими косметологічними процедурами.

2 Nov

Септопластика Киев

Искривление носовой перегородки является частой патологией, однако многие люди даже не догадываются о наличии проблемы. Искривление перегородки может быть как врожденным, так и вызванным травмой или наличием полипов. Метод хирургической коррекции искривленной носовой перегородки носит название сепопластика. Показания к операции Септопластики рекомендуют проводить при наличии следующих симптомов: • нарушение носового дыхания; • храп; • выраженная асимметрия носа, • апноэ; • снижение слуха • хронические синусит, ринит, гайморит; • частые носовые кровотечения. Наличие 2-3 из вышеперечисленных признаков свидетельствует о деформации носовой перегородки. Если эти симптомы игнорировать и медлить с лечением, со временем это может привести к развитию более серьезных нарушений в деятельности дыхательной и сердечно-сосудистой систем. Поэтому лучше даже при подозрении на заболевание пройти детальное обследование и проконсультироваться с врачом. Виды септопластики В зависимости от способа и техники проведения операции, а также степени травмирования тканей, септопластика может быть: 1. Классическая. Разрез слизистой оболочки выполняется с помощью скальпеля, после чего проводят коррекцию формы перегородки. 2. Эндоскопическая. Операцию проводят через небольшие разрезы с использованием эндоскопа, который выводит изображение на экран и таким образом позволяет хирургу более точно проводить манипуляции. Такой вид операции характеризуется меньшим травматизмом и меньшим уровнем кровопотери. 3. Лазерная. Бескровный хирургический метод, при котором вместо скальпеля используют лазерный луч. Продолжительность такой операции составляет 30-40 мин, что вдвое меньше, чем при других видах вмешательства. Во время лазерной септопластики хирург с высокой точностью откорректирует дефекты перегородки практически не трогая здоровые ткани. Среди преимуществ лазерного способа коррекции носовой перегородки стоит отметить следующие: – метод является малоинвазивным и бескровным, поскольку лазерный луч по ходу своего проникновения запаивает сосуды, чем предотвращает кровотечения и развития отека слизистой оболочки. – Минимальный риск инфицирования, поскольку лазер способен уничтожать патогенную микрофлору. – Нет нужды накладывать швы. – Быстрая реабилитация и высокий процент успешности операции. Однако метод проведения операции не зависит от предпочтений пациента, а от конкретной клинической ситуации, которую оценивает квалифицированный специалист. Бывают случаи, когда невозможно достичь желаемого эффекта с помощью эндоскопической или лазерной технологий.

2 Nov

Септопластика Київ

Викривлення носової перегородки є частою патологією, однак багато людей навіть не здогадуються про наявність проблеми. Викривлення перегородки може бути як вродженим, так і спричиненим травмою чи наявністю поліпів. Метод хірургічної корекції викривленої носової перегородки носить назву сепопластика. Показання до операції Септопластику рекомендують проводити за наявності таких симптомів: •порушення носового дихання; •хропіння; •виражена асиметрія носа; •апное; •зниження слуху; •хронічні синусит, риніт, гайморит; •часті носові кровотечі. Наявність 2-3 з вище перелічених ознак свідчить про деформацію носової перегородки. Якщо ці симптоми ігнорувати та зволікати із лікуванням, з часом це може призвести до розвитку більш серйозних порушень в діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Тому найкраще навіть при підозрі на захворювання пройти детальне обстеження та проконсультуватися з лікарем. Види септопластики Залежно від способу та техніки проведення операції, а також ступеня травмування тканин, септопластика може бути: 1.Класична. Розріз слизової оболонки виконується за допомогою скальпеля, після чого проводять корекцію форми перегородки. 2.Ендоскопічна. Операцію проводять через невеликі розрізи з використанням ендоскопа, який виводить зображення на екран і таким чином дозволяє хірургові більш точно проводити маніпуляції. Такий вид операції характеризується меншим травматизмом та меншим рівнем крововтрати. 3.Лазерна. Безкровний хірургічний метод, при якому замість скальпеля використовують лазерний промінь. Тривалість такої операції складає 30-40 хв, що вдвічі менше, ніж при інших видах втручання. Під час лазерної септопластики хірург з високою точністю відкоригує дефекти перегородки практично не торкаючи здорові тканини. Серед переваг лазерного способу корекції носової перегородки варто відзначити наступні: -Метод є малоінвазивним та безкровним, оскільки лазерний промінь по ходу свого проникнення запаює судини, чим запобігає кровотечі та розвитку набряку слизової оболонки. -Мінімальний ризик інфікування, оскільки лазер здатен знищувати патогенну мікрофлору. -Немає потреби накладати шви -Швидка реабілітація та високий відсоток успішності операції. Однак метод проведення операції не залежить від вподобань пацієнта, а від конкретної клінічної ситуації, яку оцінює кваліфікований спеціаліст. Бувають випадки, коли неможливо досягти бажаного ефекту за допомогою ендоскопічної чи лазерної технологій. Проведення операції Перед операцією пацієнти обов’язково проходять обстеження, здають загальні аналізи а також дослідження системи згортання крові. Людям, що приймають препарати для розрідження крові, їх відміняють. При потребі це робиться під контролем лікуючого терапевта чи сімейного лікаря. Також проводиться вибір знеболення. Септопластику можна проводити як під місцевою анестезією, так і з використанням загального наркозу. Після обробки операційного поля та введення анестетика, лікар проводить доступ до носової перегородки вибраним методом. Далі проводить маніпуляції безпосередньо на хрящовій тканині. Операція закінчується веденням в обидві ніздрі еластичних тампонів (марлеві турунди) для щільного прилягання слизової а також для забезпечення гемостазу. Ці тампони залишають на 1-3 дні. Відновлення після операції Після оперативного втручання пацієнт може знаходиться під спостереженням впродовж 1-2 днів, однак більше практикується повернення пацієнта додому вже в день операції. В перші дні носове дихання неможливе, тому пацієнта готують до того, що дихати він буде змушений ротом. Це викликає незначний дискомфорт, сухість у роті і навіть сльозотечу. На випадок виникнення больових відчуттів пацієнтам виписують знеболювальні препарати. Протягом тижня після операції рекомендується не виконувати фізичних навантажень, дії високих температур та гарячого повітря. Лікарі радять достатньо зволожувати повітря у кімнаті а також зрошувати носові ходи сольовим розчином. Зменшення набряку та повне відновлення дихання може настати через 2-3 тижні. Можливі ускладнення Хоч операція з корекції носової перегородки є достатньо безпечною та малотравматичною, все ж існує ймовірність виникнення ускладнень. Найбільш поширеними серед них є: -Кровотеча -Гематоми -Перфорація перегородки носа -Інфікування рани. Для того, щоб звести до мінімуму ризик розвитку ускладнень, потрібно ретельно віднестись до цього ще на етапі підготовки. Важливо також провести санацію усіх вогнищ інфекції, особливо тих, що знаходяться у верхніх дихальних шляхах та ротовій порожнині.

19 Oct

Ринопластика Киев

Плюси і мінуси ринопластики Ринопластика – це оперативне втручання, яке використовується для виправлення вроджених або набутих дефектів носа. Більше половини пацієнтів звертаються за цією послугою саме через косметичні дефекти, а раніше корекцію носа виконували тільки з реконструктивною метою. З історії ринопластики Основи ринопластики були закладені більше трьох тисяч років тому. Але тоді не йшла мова про корекцію форми носа або ж усунення інших дефектів. Хоч ринопластику практикували і в Персії та Єгипті, найбільш поширеною вона була в тогочасній Індії. Це пов’язано з популярним культом відрізування носів переможеним воїнам, злочинцям та невірним дружинам. Саме тому первинно ринопластика була способом повернути втрачену частину тіла та людський вигляд обличчю. Хоча результати перших так званих пластичних операцій навряд чи можна назвати естетичними. Часто після операції обличчя набувало не надто привабливого вигляду та мало грубі шрами. В 16 столітті в Італії було розроблено покращену методику реконструкції носа з використанням лоскутів шкіри не з обличчя, як було раніше, а з інших частин тіла. Це дозволяло максимально зберегти риси обличчя. Ніжна шкіра з передпліччя добре підходила для цього. Однак, методика не набула поширення і на сотні років канула в забуття через втручання церкви. Такі операції були трактовані як втручання в Божий замисел і заборонені. Інтерес до цього виду пластичної хірургії відновився в 19 столітті. Якщо до цього часу спеціалістами цієї галузі переслідувалася мета відновлення носа після травми чи хвороби, то тенденції суттєво змінюються. З появою асептики і антисептики вже наприкінці століття стає можливим виконувати не лише реконструкцію, але і виправляти недоліки цілком неушкоджених, але не надто досконалих за формою носів. А в 20 столітті остаточно формують основні методики ринопластики, які зберегли свою актуальність донині. Показання до ринопластики Ринопластика показана у випадку вроджених чи набутих в результаті травми дефектів носа. Також показаннями до проведення такої операції є різноманітні порушення дихання та захворювання, причиною яких є деформація структур носа. Естетичними показаннями до ринопластики можна вважати: сідловидну форму носа; горбинку на спинці носа; занадто довгий ніс; крючкуватий кінчик носа; занадто загострений чи потовщений кінчик носа; асиметрія крил носа; розширені ніздрі. Варто зазначити, що наявність косметичних дефектів не визначається суб’єктивно пацієнтом. Для цього лікар проводить спеціальні заміри результати яких співставляються з середньостатистичними показниками. На сьогоднішній день ринопластику здійснюють двома методами – закритим і відкритим. Відкрита ринопластика передбачає проведення зовнішнього черезшкірного доступу. Це дозволяє розширити хірургічний доступ, побачити та оцінити кісткову та хрящову частини носа у звичному анатомічному розташуванні, дає змогу прямого візуального контролю за ходом операції. До переваг відкритого методу також слід віднести можливість застосування більшої кількості операційних технік і прийомів та добру фіксацію новоствореного кісткового і хрящового каркасу носа. При закритій ринопластиці всі розрізи проводять всередині носа. Лікар відділяє шкіру від хрящів та кістки і може надавати носу бажаної форми. Після такого втручання шов не буде помітним, однак відновлення після операції може зайняти дещо довший період часу. Період реабілітації Після ринопластики помітно відчувається набряк у носовій порожнині, а також деякий дискомфорт при диханні. На першу добу і носові проходи вкладають силіконові сплінти для покращення носового дихання, а також накладають гіпсову пов’язку для кращої фіксації спинки носа. Набряки спадають приблизно на 10-14 день, але повне одужання і остаточний візуальний ефект можна спостерігати через кілька місяців, а то й через півроку. Впродовж всього цього часу потрібно ретельно дотримуватись усіх рекомендацій лікарів. Впродовж перших 1-2 місяців не можна носити окуляри, оскільки спинка носа ще надто слабка і подібне навантаження вагою може призвести до додаткового травмування чи порушити процес загоювання. Варто виключити фізичні навантаження, відмовитись від відвідування лазні та сауни. Небажаним є також спання на животі, коли обличчя впирається в подушку. Якби це часом не було складно, але все ж потрібно змінити деякі звички аби досягти якнайкращого результату після оперативного втручання.

10 Oct

Оттопластика Київ

Як змінити вушну раковину Отопластика (пластика вух) – хірургічна операція, метою якої є покращення форми та розмірів вушних раковин. Завдяки цьому втручанню можна поліпшити форму вух, усунути вроджені та посттравматичні дефекти вушних раковин, а також відтворити відсутні вушні раковини. Основні покази та протипокази до операції Форма та розмір вушної раковини зазвичай не впливає на якість слуху та функціональні спроможності цього органу. Найчастіше проблеми носять естетичний аспект і призводять до психологічного дискомфорту та почуття невпевненості. Саме з цим дозволяє впоратись пластична корекція вух. Найбільш частими причинами звернення до лікаря з метою проведення отопластики є: •Відстовбурчені вуха(клаповухість) – спотворення форми вушної раковини через дефект розвитку хряща або ж неправильний кут прикріплення останнього; •Асиметрія вушних раковин; •Чашоподібні вушні раковини –дефект зовнішнього вуха, при якому вушна раковина скручується і набуває форми чаші; •Мікротія – надто виражений недорозвиток вушних раковин; •Надто великий розмір вушних раковин; •Розщеплення мочки вуха – часто трапляється в результаті травм, виривання сережки через мочку; •Посттравматичні рубці та інші деформації. Найчастішою причиною виконання отопластики є клаповухість і оскільки ця деформація є вродженою, доцільним є якнайшвидша її корекція. Це дозволить запобігти психологічному дискомфорту дитини, переживанню насмішок в колективі та як наслідок, порушень процесу соціалізації та адаптації у нових колективах (школа, секції, друзі в таборах). Оскільки до 6-річного віку вуха дитини досягають приблизно 85% від свого остаточного розміру, то саме з цього віку вже дозволяється проводити втручання на вушній раковині. Протипокази до отопластики: • гострі інфекційні захворювання та хронічні хвороби в стадії загострення; • вагітність; • наявність онкологічних хвороб; • цукровий діабет; • запальні захворювання глотки, вуха, носової та ротової порожнини; • наявність вогнищ інфекції чи запальних елементів на ділянках шкіри, що межують з вушною раковиною; • вік до 6 років; • порушення згортання крові. При плануванні оперативного втручання людям, що мають проблеми зі згортанням крові чи приймають постійно препарати аспірину або ж його аналогів, потрібно проконсультуватися з лікарем. Найбільш доцільною є відміна таких препаратів за два тижні до планованої операції. Види отопластики В природі не існує чіткого критерію для форми вушних раковин, однак прийнято вважати, що кут між головою і вушною раковиною повинен становити 30°. Також площина, в якій знаходиться вушна раковина повинна бути паралельною щоці. При незначних відхиленнях мова йде лише про естетичну невідповідність, а от більш значні видозміни вушної раковини можуть служити причиною порушення вловлювання та проведення звуків. Відповідно до цього розрізняють такі види отопластики: • естетична (передбачає корекцію форми вух); • реконструктивна (дозволяє частково чи повністю відтворити вушні раковини). Проведення отопластики Зазвичай отопластика виконується в амбулаторних умовах і не потребує госпіталізації пацієнта. Залежно від віку та загального стану пацієнта можливим є виконання операції як під місцевою. так і під загальною анестезією. В середньому тривалість операції складає 1-2 години. В класичних випадках отопластика виконується через невеликий розріз позаду вушної раковини. Це дозволяє здійснити маніпуляції з хрящовою тканиною. Нову форму вушної раковини фіксують внутрішніми швами, а вже потім ушивають шкіру косметичними швами. Таким чином післяопераційний рубець стає непомітним. Після операції накладається захисна пов’язка, яку слід носити протягом першого тижня. В подальшому її одягають лише на ніч, щоб запобігти травмуванню вушної раковини під час сну. Реабілітація після отопластики У першу добу після операції можливе відчуття болю, яке згодом вщухає, але може в незначній мірі турбувати пацієнта впродовж кількох днів. У таких випадках призначають знеболювальні препарати. Рани після отопластики заживають дуже швидко, період реабілітації протікає відносно легко. Через 7-10 днів знімають шви, а за два-три тижні минають всі залишкові явища. Вже через тиждень можна повністю повернутися до звичного режиму праці, а через місяць дозволяється займатися спортом.

10 Oct

Видалення мигдаликів

Видалення мигдаликів, або ж тонзилектомія – хірургічна операція, під час якої виконується повне видалення мигдалин. В класичному розумінні цього поняття мова йде про піднебінні мигдалини. Такий метод лікування не є першочерговим і його застосовують лише тоді, коли консервативні методи терапії вже недієві і наявність мигдалин не приносить користі організму, а навпаки – шкодить. В здоровому організмі мигдалини є органом імунного захисту і створюють відповідний бар’єр на шляху проникнення хвороботворних мікроорганізмів у дихальні шляхи. Однак, коли з певних причин механізми захисту виснажуються, самі мигдалини стають вогнищем інфекції і тому найбільш оптимальним варіантом у таких ситуаціях є їхнє видалення. Показання до проведення операції Рішення про призначення тонзилектомії приймає лише кваліфікований спеціаліст на основі проведеного комплексного обстеження. Існують певні показання для видалення миглаликів: 1. Часті тонзиліти (ангіни), які переходять у хронічну форму. Особливо небезпечними є тонзиліти стрептококової етіології. Їх потрібно відрізняти від звичайних респіраторних інфекцій. Для цього проводяться спеціальні лабораторні тести, особливо важливим серед них титр антистрептолізину. Його підвищення достовірно свідчить про наявність в організмі стрептококової інфекції. 2. Ускладнення ангіни паратонзилярним абсцесом. (гнійне запалення м’яких тканин, які оточують мигдалини). 3. Наявність захворювань інших органів, що пов’язані з ревматизмом. Це, як правило, порушення з боку серцево-судинної системи, проблеми із суглобами та патологія нирок. В таких випадках лікар зважує всі ризики для пацієнта, попередньо провівши додаткові лабораторні обстеження. 4. Гіпертрофія піднебінних мигдалин, що заважає повноцінному диханню та ковтанню. Часто такі пацієнти мають проблеми зі сном через хропіння а також страждають синдромом апное уві сні. Як проходить операція При підготовці до операції з видалення мигдаликів немає потреби в госпіталізації. Усі обстеження можна провести в амбулаторних умовах. При деяких формах тонзиліту (наприклад, при токсико-алергічній) а також при наявності супутніх захворювань видалення мигдаликів проводять на фоні лікування певними лікарськими препаратами. Напередодні операції призначають снодійні препарати, що допомагає знизити рівень тривожності пацієнта, а за півгодини до операції дають заспокійливий засіб. Саме втручання проводять натще, однак якщо з тих чи інших причин пацієнту небажані довгі перерви між прийомами їжі, то операція можлива тільки після 4 годин після прийому їжі. Зазвичай тонзилектомію проводять під місцевим знеболенням, деколи застосовують загальний наркоз. Місцеве знеболення включає поверхневу обробку слизової оболонки рота, це може бути змочування або ж зрошування розчином анестетика. Далі вже на знечуленій ротовій порожнині проводять обколювання кожної мигдалини препаратом для місцевої анестезії. Після цього лікар приступає до самого процесу видалення. Існують різні методики операції із застосуванням лазера, кріодеструкції, радіохвильової чи ультразвукової техніки. Метод проведення тонзилектомії визначається попередньо з врахуванням показів та протипоказів індивідуально для кожного пацієнта. Кожен з цих методів має як переваги, так і недоліки, тому не слід вважати, що котрийсь є кращим, а інший – гірший, лікар завжди обирає найкращий варіант для свого пацієнта. Операція триває приблизно 35-40 хв. і після цього пацієнт повертається в палату, де протягом кількох годин буде знаходитись під наглядом медичного персоналу. В першу добу хворий не вживає їжі, дозволяється зробити кілька ковтків води. Період реабілітації Тривалість періоду реабілітації залежить від індивідуальних особливостей організму, зокрема ступеня больового порогу. Зазвичай неприємні відчуття при ковтанні та прийомі їжі турбуватимуть пацієнта близько двох тижнів після операції. В перші дні після оперативного втручання пацієнтові приписують знеболювальні ліки, а в подальшому зменшити дискомфорт допоможе ретельне дотримання рекомендацій. Не рекомендується вживання твердої чи недостатньо подрібненої їжі, кислого та фруктових соків, газованих напоїв. В перші післяопераційні дні температура їжі повинна бути дещо зниженою, це не тільки зменшить больові відчуття, але й допоможе запобігти розвиткові кровотечі чи інших ускладнень. Потрібно дотримуватись режиму пиття і вживати достатню кількість рідини, щоб запобігти надмірному висушуванню слизових. Слід уникати переохолодження та надмірних фізичних навантажень. Можливі ускладнення Найбільш частим ускладненням при проведенні тонзилектомії є кровотеча, яка може бути судинною або паренхіматозною. При найменшій підозрі на це ускладнення проводять фарингоскопію, видалення кров’яних згустків та ретельний огляд, щоб виявити джерело кровотечі. Кровотечу з судин ліквідують з допомогою загальновідомих хірургічних технік, а от паренхіматозну кровотечу можна зупинити, наклавши тампони, просочені гемостатиком. Інші ускладнення зустрічаються доволі рідко, серед них: – флегмона шиї; – підшкірна емфізема; – гематома глотки; – гострий язичний тонзиліт; – стоматит; – гострий отит; – внутрішньочерепні ускладнення тощо. Для попередження розвитку інфекційних ускладнення проводять профілактичну антибіотикотерапію. З цією ж метою оперативні втручання не проводять в період загострення основного захворювання.

29 Aug

Эндофарингеальная блокада-что это такое ???

Многим знаком такой диагноз как, хронический тонзиллит и хронический фарингит. На сегодняшний день существует много методов и процедур используемых для лечения этих патологий, одним из таких методов является эндофарингеальная блокада. Суть процедуры заключается во введении субмукозного (подслизисто) препаратов в глотку и небные миндалины. Мы используем препараты растительного, минерального и животного происхождения. Эти препараты улучшают отток лимфы, оказывают дезинтоксикационное действие, антиэкссудативное, иммунокорректирующие и противовоспалительное действие, активизируют защитные силы организма и нормализуют нарушенную функцию небных миндалин и глотки. Для получения положительного результата необходимо провести 5 (пять) блокад с интервалом 1-2 дня между ними. Конечно процедура вызывает болевые ощущения, поэтому перед процедурой проводится местная анестезия. Существуют противопоказания к проведению процедуры? Нельзя проводить: детям до 16 лет, беременным, больным с онкологическими заболеваниями, аутоиммунной патологией, пациентам с болезнями крови, при иммуносупрессивных состояниях, тем кто болеет рассеянным склерозом, при ВИЧ-инфекции и тем пациентам у кого есть аллергическая реакция на сложноцветных (ромашка, арника). Пациенты у кого есть проблемы с щитовидной железой процедуру проводим после консультации эндокринолога.

29 Aug

Почему FESS хирургия?

Функциональная эндоскопическая хирургия носа и околоносовых пазух (FESS – Functional Endoscopic Sinus Surgery) – современный, высокотехнологичный направление в лечении ЛОР-патологии. Установлено, что у больных на хронический риносинусит наблюдаются анатомические изменения в зонах природных усть пазух. «Неправильно» расположенные структуры сужают или блокируют выходы пазух, затрудняя их вентиляцию и дренирование. То есть: в большинстве случаев патологические изменения происходят не в самих пазухах, а в местах их соединения с полостью носа, в зонах природных усть. Ухудшение вентиляции и дренирования околоносовых пазух являются пусковым механизмом в возникновении воспаления. Соответственно, оперативное лечение должно быть нацелено на восстановление дренажной и вентиляционной функции устьев околоносовых пазух. Показания для проведения эндоскопических функциональных операций ● искривление носовой перегородки

4 Aug

Викривлення носової перегородки

Викривлення носової перегородки – зміна форми і / або зміщення носової перегородки щодо свого нормального положення в порожнині носа, який можуть викликати порушення носового дихання, сприяти виникненню хронічного риніту (запалення слизової оболонки носа) ПОШИРЕНІСТЬ. Викривлення носової перегородки є однією з найбільш частих патологій носа і значно поширене серед народів світу. За даними різних авторів зустрічається у 60 – 80% населення. Найчастіше зміни перегородки незначні, не перешкоджають нормальному руху повітря в порожнині носа і носових пазухах і протікають безсимптомно. У разі різкого викривлення носової перегородки відбувається порушення роботи носа (дихальної, нюхової, захисної, калориферної і ін. Функцій) і потребує лікування. ПРИЧИНИ викривлень перегородки носа: – нерівномірний зростання окремих елементів носової перегородки, особливо в періоді статевого дозрівання ( «хвороба зростаючого носа»); – травми носа, при яких відбувається деформація і зміщення перегородки носа, як в момент ушкодження, так і в відстроченому періоді; – захворювання кістково-хрящової системи (рахіт, дисплазії сполучної тканини). Носова перегородка розділяє порожнину носа на дві половини, тим самим створюючи парність органу. Завдяки цьому половини порожнини носа функціонують з повним навантаженням по черзі, періодично відпочиваючи. Це є проявом носового циклу. І тільки при рівній перегородці носа і нормальної аеродинаміки можливий повноцінний відпочинок. При викривленні носової перегородки носової цикл не виявляється повною мірою. У зв’язку з постійною функціональною перевантаженням формується запалення слизової оболонки носа – хронічний риніт, що приводить до гіпертрофії слизової оболонки і погіршення носового дихання. Далі відбувається порушення інших функцій носа і навколоносових пазух: нюхової, захисної, калориферної, видільної, рефлекторної. Порушення носового дихання і хронічне запалення слизової оболонки порожнини носа надають несприятливий вплив на стан слухового аналізатора, бронхо-легеневої, серцево-судинної та інших систем. СИМПТОМИ викривлення перегородки носа: – порушення дихання через одну або обидві половини носа; – зниження нюху; – часті кровотечі з носа; – АЛЕРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ; – хронічні і рецидивні запальні захворювання навколоносових пазух (гайморити, етмоїдити, фронтити); – лицьові і головні болі; – деформації зовнішнього носа; – хропіння, синдром обструктивного апное сну. Для ДІАГНОСТИКИ викривлення носової перегородки використовують: – огляд порожнини носа (передня, задня риноскопія), – ендоскопічне дослідження носа (ріноендоскопія, фіброріноендоскопія); – комп’ютерна томографія (спіральна, конусно-променева). ЛІКУВАННЯ викривлення носової перегородки – хірургічне. Так як дана патологія проявляється анатомічними змінами порожнини носа, консервативні заходи (судинозвужувальні краплі, центральні деконгестантів, дихальна гімнастика) мають тимчасовий і не завжди виражений ефект. Септопластика – хірургічне втручання, при якому відбувається корекція форми носової перегородки і переміщення її в правильне положення в порожнині носа. застосовується: – Для корекції викривлення носової перегородки; – Для отримання доступу до навколоносових пазух при їх хірургічному лікуванні; – При зміні форми носа під час проведення ринопластики, як одного з етапів. У переважній більшості випадків операція проводиться пацієнтам старше 16 років, але при наявності показань може бути проведена і в більш ранньому віці. На сьогоднішній день існує багато різних методик корекції носової перегородки. Вони відрізняються показаннями (видами викривлень перегородки), обсягами втручання і наноситься хірургічної травми. Різними хірургами використовується різні набори медичної техніки та інструментарію. Для кращої візуалізації операційного поля може використовуватися ендоскоп. Називання такої методики – ендоскопічна септопластика. Для розрізу слизової оболонки і корекції невеликих викривлень хряща іноді застосовують хірургічний лазер, і подібний вид втручання називають лазерної септопластика. У кожному разі хірург вибирає індивідуально оптимальний метод операції для кожного хворого. Основні особливості септопластики. – Септопластика може проводитися із застосуванням місцевою анестезією або загального знеболювання (наркоз). – Ніяких слідів на обличчі після операції не залишається, так як всі необхідні розрізи виконуються всередині носа. – Деформовані частини носової перегородки випрямляються і встановлюються в правильне положення. Різко викривлені частини хряща або кістки видаляються в мінімальному обсязі, щоб носова перегородка зберегла свою опору. – При проведенні септопластики необхідно зберегти неушкодженою найважливішу структуру порожнини носа – його слизову оболонку, тому використовуються щадні методики, мінімально травмують її. – В кінці операції порожнину носа тампонується на 1-2суток. Застосовуються еластичні тампони, силіконові Сплінт. З метою збереження носового дихання у пацієнта разом з тампонами в порожнину носа встановлюються респіраторні трубки. Витягуються тампони, Сплінт, трубки практично безболісно. – Операція переноситься добре в переважній більшості випадків. Стан пацієнта в перші 2-3 дня післяопераційного періоду нагадує грип легкого ступеня тяжкості (може з’являтися температура, відчуття нездужання, ломота в м’язах). Хворобливі відчуття – мінімальні, купіруються прийомом знеболюючих препаратів. – Носове дихання у пацієнта після видалення тампонів відновлюється поступово за рахунок зменшення післяопераційного набряку слизової оболонки носа і, як правило, нормалізується до 5 – 6-й день. – Відновлення працездатність пацієнта настає через 5-7 днів. Рекомендується уникати фізичних навантажень протягом одного місяця. Ускладнення септопластики зустрічаються рідко. До них відносяться: носова кровотеча, перфорація (порушення цілісності) перегородки носа, синехії (зрощення) порожнини носа, деформації зовнішнього носа. У ЛОР – «Клініці Амріта» м.Київ проводиться повноцінна діагностика і лікування викривлення носової перегородки на найсучаснішому рівні. Отримати детальну інформацію про операції та записатися на прийом до лікаря – оториноларинголога Ви можете за телефонами +38 (044) 574-94-52, +38 (098) 995-22-77 Київстар, +38 (066) 995-22-77 МТС, +38 (063) 995-22-77 Лайф.

4 Aug

Носова кровотеча

Носова кровотеча може бути наслідком травми, порушення згортання крові, гіпертонії та інших захворювань або виникати при сильному фізичному нагрузке.Отчего це буває? Безпосередньою причиною носової кровотечі є порушення цілісності судин слизової оболонки порожнини носа. Можливі причини носової кровотечі прийнято ділити на місцеві та загальні. Що це таке? Носова кровотеча може бути наслідком травми, порушення згортання крові, гіпертонії та інших захворювань або виникати при сильному фізичному нагрузке.Отчего це буває? Безпосередньою причиною носової кровотечі є порушення цілісності судин слизової оболонки порожнини носа. Можливі причини носової кровотечі прийнято ділити на місцеві та загальні. До місцевих процесів, що приводить до носового кровотечі, відносять: 1) всі види травм носа і внутріносових структур (включаючи травму слизової оболонки при попаданні чужорідного тіла, операційні травми, травми при лікарських маніпуляціях в порожнині носа); 2) процеси, що викликають переповнення кров’ю слизової оболонки порожнини носа (гострі та хронічні риніти (запалення слизової оболонки носа), синусити (запалення пазух носа, аденоїди); 3) дистрофічні зміни слизової оболонки порожнини носа (атрофічні форми риніту, виражене викривлення носової перегородки); 4) новоутворення порожнини носа (ангіоми, злоякісні пухлини, специфічні гранульоми). Досить різноманітні можливі причини загального характеру, які можуть спричинити носовою кровотеч: 1) захворювання серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, пороки серця і аномалії судин з підвищенням кров’яного тиску в судинах голови і шиї, атеросклероз кровоносних судин); 2) коагулопатии (хворобливі стани, обумовлені порушенням згортання крові), геморагічні діатези і захворювання системи крові, гіповітаміноз і авітамінози; 3) підвищення температури в результаті гострих інфекційних захворювань, при тепловому і сонячному ударі, при перегріванні; 4) патологія в результаті різких перепадів барометричного тиску (патологічні синдроми в льотної, водолазної, альпіністської практиці); 5) деякі гормональні дисбаланси (кровотечі під час статевого дозрівання, кровотечі при вагітності). Що відбувається? Прямий ознака носової кровотечі це витікання крові з просвіту ніздрів назовні або натікання крові з носоглотки в рот. Якщо кровотеча ознака захворювання, то у хворих визначаються ознаки цієї патології. У хворих виникають ознаки гострої крововтрати, вони залежать від особливостей кровотечі, об’єму втраченої крові, віку і статі пацієнта. При відчутною крововтраті хворі скаржаться на слабкість, шум, дзвін у вухах, миготіння мушок перед очима, спрагу, запаморочення, прискорене серцебиття. Може з’явитися невелика блідість шкіри і слизових оболонок. Носові кровотечі по локалізації можуть бути «передніми» і «задніми». «Переднє» кровотеча, що не інтенсивне за характером, рідко становить загрозу для життя і може зупинитися самостійно (при відсутності хвороб крові та судин) або при застосуванні найпростіших заходів першої медичної допомоги. При «задніх» носових кровотечах (пошкодження досить великих судинних стовбурів, які розташовуються в стінках глибоких відділів порожнини носа) обсяг крововтрати швидко наростає, що становить загрозу для життя. Самостійно подібні кровотечі зупиняються вкрай рідко і потребують спеціальних методів зупинки. Діагноз носової кровотечі не є складним для постановки. Коли неможливо самостійно зупинити кровотечу хворого необхідно направити в отоларингологічне відділення для з’ясування причин кровотечі, їх усунення та його зупинки. У хворого при носовій кровотечі беруть кров з пальця для клінічного аналізу, для коагулограми.

Клініка оснащена новітнім європейським лікувально-діагностичним обладнанням, що дає лікарям майже безмежні можливості в проведенні всіх етапів діагностики та лікування захворювань вуха, горла і носа.