Ринопластика Киев

Плюси і мінуси ринопластики
Ринопластика – це оперативне втручання, яке використовується для виправлення вроджених або набутих дефектів носа. Більше половини пацієнтів звертаються за цією послугою саме через косметичні дефекти, а раніше корекцію носа виконували тільки з реконструктивною метою.

З історії ринопластики
Основи ринопластики були закладені більше трьох тисяч років тому. Але тоді не йшла мова про корекцію форми носа або ж усунення інших дефектів. Хоч ринопластику практикували і в Персії та Єгипті, найбільш поширеною вона була в тогочасній Індії. Це пов’язано з популярним культом відрізування носів переможеним воїнам, злочинцям та невірним дружинам. Саме тому первинно ринопластика була способом повернути втрачену частину тіла та людський вигляд обличчю. Хоча результати перших так званих пластичних операцій навряд чи можна назвати естетичними. Часто після операції обличчя набувало не надто привабливого вигляду та мало грубі шрами.
В 16 столітті в Італії було розроблено покращену методику реконструкції носа з використанням лоскутів шкіри не з обличчя, як було раніше, а з інших частин тіла. Це дозволяло максимально зберегти риси обличчя. Ніжна шкіра з передпліччя добре підходила для цього. Однак, методика не набула поширення і на сотні років канула в забуття через втручання церкви. Такі операції були трактовані як втручання в Божий замисел і заборонені.
Інтерес до цього виду пластичної хірургії відновився в 19 столітті. Якщо до цього часу спеціалістами цієї галузі переслідувалася мета відновлення носа після травми чи хвороби, то тенденції суттєво змінюються. З появою асептики і антисептики вже наприкінці століття стає можливим виконувати не лише реконструкцію, але і виправляти недоліки цілком неушкоджених, але не надто досконалих за формою носів. А в 20 столітті остаточно формують основні методики ринопластики, які зберегли свою актуальність донині.
Показання до ринопластики
Ринопластика показана у випадку вроджених чи набутих в результаті травми дефектів носа. Також показаннями до проведення такої операції є різноманітні порушення дихання та захворювання, причиною яких є деформація структур носа.
Естетичними показаннями до ринопластики можна вважати:
сідловидну форму носа;
горбинку на спинці носа;
занадто довгий ніс;
крючкуватий кінчик носа;
занадто загострений чи потовщений кінчик носа;
асиметрія крил носа;
розширені ніздрі.
Варто зазначити, що наявність косметичних дефектів не визначається суб’єктивно пацієнтом. Для цього лікар проводить спеціальні заміри результати яких співставляються з середньостатистичними показниками.

На сьогоднішній день ринопластику здійснюють двома методами – закритим і відкритим. Відкрита ринопластика передбачає проведення зовнішнього черезшкірного доступу. Це дозволяє розширити хірургічний доступ, побачити та оцінити кісткову та хрящову частини носа у звичному анатомічному розташуванні, дає змогу прямого візуального контролю за ходом операції. До переваг відкритого методу також слід віднести можливість застосування більшої кількості операційних технік і прийомів та добру фіксацію новоствореного кісткового і хрящового каркасу носа.
При закритій ринопластиці всі розрізи проводять всередині носа. Лікар відділяє шкіру від хрящів та кістки і може надавати носу бажаної форми. Після такого втручання шов не буде помітним, однак відновлення після операції може зайняти дещо довший період часу.

Період реабілітації
Після ринопластики помітно відчувається набряк у носовій порожнині, а також деякий дискомфорт при диханні. На першу добу і носові проходи вкладають силіконові сплінти для покращення носового дихання, а також накладають гіпсову пов’язку для кращої фіксації спинки носа.

Набряки спадають приблизно на 10-14 день, але повне одужання і остаточний візуальний ефект можна спостерігати через кілька місяців, а то й через півроку. Впродовж всього цього часу потрібно ретельно дотримуватись усіх рекомендацій лікарів. Впродовж перших 1-2 місяців не можна носити окуляри, оскільки спинка носа ще надто слабка і подібне навантаження вагою може призвести до додаткового травмування чи порушити процес загоювання. Варто виключити фізичні навантаження, відмовитись від відвідування лазні та сауни. Небажаним є також спання на животі, коли обличчя впирається в подушку. Якби це часом не було складно, але все ж потрібно змінити деякі звички аби досягти якнайкращого результату після оперативного втручання.

Оставить комментарий